Довідник з граматики

У словенському алфавіті 25 літер, усі латинські. Літер q, w, x і y в ньому немає: вони трапляються лише в іноземних іменах і запозиченнях на кшталт «Wi-Fi» (таксі словенською — taksi).

Більшість літер читаються так, як ви й очікуєте. Ось ті, які варто запам’ятати особливо:

1. R може працювати як голосний. Між двома приголосними r сам утворює склад, з дуже коротким призвуком перед ним: trg (площа) звучить приблизно як «т(е)рг», а vrt (сад) — як «в(е)рт».

2. V іноді звучить як «у». У кінці слова або перед іншим приголосним v перетворюється на коротке «у», як українське «в» у слові «вовк»: nov (новий) звучить як «ноу», а avto (автомобіль) — як «ауто».

Наголос може падати на будь-який склад і на письмі не позначається. Слухайте аудіо й повторюйте.

Привітання вибирають за часом доби й за тим, наскільки добре ви знаєте людину.

Як і в українській, до однієї людини можна звернутися двома способами:

• ti — на «ти»: із друзями, рідними, дітьми й ровесниками в неформальній обстановці.
• vi — на «ви»: із незнайомими, старшими, посадовцями та з усіма, до кого ви звертаєтеся gospod або gospa.

Змінюється й дієслово: Kako si? (другові), але Kako ste? (увічливо). Крім того, vi — це просто «ви» для групи людей.

Якщо сумніваєтеся, починайте з vi. Словенець сам запропонує перейти на ti.

Як і в українській, артиклів у словенській немає: Inženir sem — це просто «Я інженер».

Коротке слово sem («я є») любить стояти на другому місці в реченні, тому обидва варіанти звучать природно:

• Inženir sem. / Sem inženir. Я інженер.
• Iz Anglije sem. / Sem iz Anglije. Я з Англії.

Jaz («я») додають, лише коли хочуть його виділити: Jaz sem Mojca — «Мойца — це я» (а не хтось інший).

У більшості назв професій є жіноча форма. Основні моделі:

Після iz («з») назви місць змінюють закінчення. Повне правило (родовий відмінок) ви дізнаєтеся в розділі 6, а поки що запам’ятайте дві прості моделі:

• Назви на -a змінюють -a → -e: Slovenija → iz Slovenije.
• До назв на приголосний додається -a: London → iz Londona.

Подивіться на останню літеру іменника в словниковій формі:

Прикметник набуває роду свого іменника. Основна (чоловіча) форма зазвичай закінчується на приголосний; у жіночому роді додається -a, у середньому — -o:

lep hotel · lepa hiša · lepo mesto

Прикметник може стояти й після дієслова: Hotel je star. «Готель старий».

• Kdo je to? Хто це? (To je Peter.)
• Kaj je to? Що це? (To je kava.)
• Kakšen je hotel? Який готель? (Hotel je nov.)

Kakšen узгоджується як прикметник: kakšen hotel, kakšna hiša, kakšno mesto.

У словенській три числа: однина (один), двоїна (рівно два) і множина (три й більше). У двоїні та множині займенники розрізняють рід. Для змішаної групи чоловіків і жінок уживається чоловіча форма.

Усі форми biti різні, тому займенник зазвичай пропускають: Sem Ana. «Я Ана». Займенник потрібен лише для виділення чи протиставлення: Jaz sem iz Kopra, on je iz Celja.

Щоб отримати запитання «так чи ні», поставте ali на початок твердження:

• Ste iz Slovenije. Ви зі Словенії. → Ali ste iz Slovenije? Ви зі Словенії?

У розмовній мові ali часто скорочують до a або й зовсім пропускають: A ste iz Slovenije? / Ste iz Slovenije?

У коротких відповідях повторюють дієслово: Ja, sem. «Так». Ne, nisem. «Ні».

Числа 0–10 вивчіть напам’ять. Для 11–19 додайте до одиниць -najst: tri → trinajst, pet → petnajst. Лише два з них трохи скорочуються: enajst (11) і dvanajst (12).

Десятки — це одиниці плюс -deset («десять»), крім dvajset (20) і sto (100).

Щоб назвати число між ними, скажіть одиниці + in + десятки одним словом:

• 21 enaindvajset (один-і-двадцять)
• 35 petintrideset (п’ять-і-тридцять)
• 99 devetindevetdeset (дев’ять-і-дев’яносто)

Словенською про вік кажуть «я ... років старий», і star («старий») узгоджується з людиною:

• Koliko si star? Скільки тобі років? (чоловікові)
• Koliko si stara? Скільки тобі років? (жінці)
• Koliko ste stari? Скільки вам років? (на «ви»)

Відповідають так: star / stara sem + число + let:

• Star sem trideset let. Мені тридцять. (каже чоловік)
• Stara sem petindvajset let. Мені двадцять п’ять. (каже жінка)

У невимушеній розмові досить одного числа: Dvaindvajset.

Подивіться на рід і додайте закінчення:

Прикметники отримують відповідні закінчення, а biti йде за числом: sta для двох, so для трьох і більше.

Присвійні слова набувають роду предмета. Петер каже moja hiša, бо hiša — жіночого роду, а Ана каже moj avto, бо avto — чоловічого.

Ta означає «цей» (поруч із вами), а tisti — «той» (далі). Обидва узгоджуються з іменником:

Kateri / katera / katero питає, «котрий» із кількох:

• Katera knjiga je tvoja? – Ta. Котра книжка твоя? – Ця.

Kakšen / kakšna / kakšno (з розділу 1) питає, «який він за якістю»:

• Kakšna je knjiga? – Zanimiva. Яка книжка? – Цікава.

У вас уже є все, щоб описати свою сім’ю:

• To je moj brat. Це мій брат.
• To sta moja starša. Це мої (двоє) батьки. (dvojina)
• Moja sestra je učiteljica. Моя сестра — учителька.
• Moja družina je majhna / velika. Моя сім’я маленька / велика.

Пам’ятайте, що присвійний займенник узгоджується з людиною, про яку йдеться: moj oče, moja mama, moji otroci.

Візьміть інфінітив (delati), відкиньте -ti й додайте закінчення. У дієслів на -am основа закінчується на -a:

Поставте ці слова на початок речення, щоб сказати, коли щось відбувається:

Закінчення ті самі, голосний інший. З інфінітива не завжди видно, до якої групи належить дієслово, тому з кожним новим дієсловом учіть форму «я» (вона вказана в списку слів).

У цих повсякденних дієслів короткі неправильні форми. У формі «вони» ви почуєте і довгий, і короткий варіант.

Дні тижня пишуться з малої літери. Щоб сказати «у понеділок», уживайте v + день. Дні чоловічого роду не змінюються; дні жіночого роду змінюють -a → -o:

Деякі дієслова вживаються з se («себе»): učiti se (учитися), umiti se (умиватися), sprehajati se (гуляти). Se не змінюється в жодній особі:

• učim se, učiš se, uči se, učimo se…

Як і sem, маленьке слово se любить друге місце в реченні:

• Učim se. Я вчуся. (спершу дієслово, se друге)
• Zvečer se učim. Увечері я вчуся.
• Potem se umijem. Потім я вмиваюся.

Словенською кажуть не «я люблю плавати», а «я охоче плаваю»: rad + дієслово. Rad узгоджується з людиною:

• Rad plavam. Я люблю плавати. (каже чоловік)
• Rada plavam. Я люблю плавати. (каже жінка)
• Radi plavamo. Ми любимо плавати.

Щоб сказати, що ви щось не любите: Ne plavam rad. або Nerad plavam.

vedno (завжди) → pogosto (часто) → včasih (іноді) → redko (рідко) → nikoli (ніколи)

З nikoli перед дієсловом завжди потрібно ne. Два заперечення у словенській одне одного не скасовують:

• Nikoli ne kadim. Я ніколи не курю.

Дві корисні моделі:

• Kje je …? Де …? Kje je izhod? Де вихід?
• Kje dobim …? Де можна взяти / знайти …? Kje dobim taksi?

І відповіді, які ви чутимете найчастіше:

Про людей і тварин питають Koga? (кого?), про предмети — Kaj? (що?).

• Жіночий рід -a → -o: soba → Imam sobo. (в українській -а → -у)
• Середній рід: не змінюється: mesto → Vidim mesto.
• Чоловічий рід, предмети: не змінюється: hotel → Iščem hotel.
• Чоловічий рід, люди й тварини: додається -a: brat → Vidim brata.

Прикметники йдуть за іменником:

• жіночий рід: nova soba → novo sobo
• середній рід і чоловічий рід (предмети): не змінюються: nov hotel → nov hotel
• чоловічий рід (люди): -ega: nov prijatelj → novega prijatelja (порівн. «нового друга»)

Прийменники на кшталт za (для) теж вимагають знахідного відмінка: darilo za mamo, soba za dve noči.

Майже все, що потрібно на рецепції, вкладається в кілька моделей:

Поставте ne просто перед дієсловом:

• Govorim slovensko. → Ne govorim slovensko.
• Wifi dela. → Wifi ne dela.

Три дієслова мають власні заперечні форми одним словом:

Ставте питальне слово першим: Kje je postaja? Kdaj je zajtrk? Zakaj ne dela?

Зверніть увагу на різницю між kje (де щось «перебуває») і kam (куди щось «рухається»):

• Kje si? Де ти?
• Kam greš? Куди ти йдеш?

• Жіночі імена та інші слова на -a отримують -in: Ana → Anin, mama → mamin.
• Чоловічі імена та інші слова чоловічого роду отримують -ov, а після c, č, š, ž, j — -ev: Peter → Petrov, Marko → Markov, Matej → Matejev, oče → očetov.

Потім закінчення узгоджується з предметом, як у будь-якого прикметника:

Три прийоми їжі — це zajtrk (сніданок), kosilo (обід, головна їжа дня, часто близько 13–15 години) і večerja (вечеря). Щоб сказати, що ви їсте:

• Za zajtrk jem jogurt. На сніданок я їм йогурт.
• Za kosilo imamo juho in ribo. На обід у нас суп і риба.

Назви їжі тут — додатки, тому стоять у знахідному відмінку: juha → juho, riba → ribo, а у тварин piščanec → piščanca.

Найдружніший спосіб замовити — Rad bi … (чоловік) / Rada bi … (жінка) плюс те, що ви хочете, у знахідному відмінку: Rada bi kavo. «Я хотіла б каву».

Короткі варіанти теж підійдуть:

• Kavo, prosim. Каву, будь ласка.
• Zame sok. Мені сік.

Коли ви сідаєте, офіціант зазвичай питає Kaj boste? або Izvolite?, а потім Še kaj?.

У більшості речень уживайте коротку форму. Як і sem та se, вона стоїть на другому місці:

• Slišim te. Я тебе чую. · Zdaj te slišim. Зараз я тебе чую.
• Ali me poznaš? Ти мене знаєш?

Повну форму вживають для виділення чи протиставлення та після прийменників:

• Tebe vidim, njega pa ne. Тебе я бачу, а його ні.
• To je za mene. Це для мене. (часто скорочують до zame)

Перше дієслово відмінюється, друге лишається в інфінітиві:

• Hočem jesti. Я хочу їсти.
• Moram delati. Мені треба працювати.
• Znam kuhati. Я вмію готувати.
• Želimo plačati. Ми хотіли б розрахуватися. (увічливо)

Lahko влаштоване інакше. Воно ніколи не змінюється, а відмінюється основне дієслово:

• Lahko kuham. Я можу приготувати.
• Lahko plačamo s kartico? Можна нам оплатити карткою?

Обидва прийменники вимагають знахідного відмінка, коли означають «куди». Приблизне правило:

• v — для будівель і закритих приміщень, до яких заходять, а також для більшості міст і країн.
• na — для подій, занять, відкритих місць, установ і деяких місць за традицією.

Про один предмет питають Koliko stane …?, про кілька — Koliko stanejo …?

• Koliko stane kilogram krompirja? Скільки коштує кілограм картоплі?
• Koliko stanejo jagode? Скільки коштує полуниця?

Ціни будуються як уже знайомі вам числа: en evro, dva evra, tri / štiri evre, а починаючи з п’яти — evrov: pet evrov, deset evrov.

Запитання — Koga? / Česa? (кого? / чого?). Закінчення короткі:

• Кількість: liter mleka, kos sira, skodelica kave, steklenica vode
• Слова міри: veliko časa (багато часу), malo denarja (мало грошей), dovolj sladkorja (досить цукру)
• Прийменники: brez (без), iz (з), od (від), do (до), blizu (біля) kava brez sladkorja, iz Ljubljane, do ponedeljka

Якщо дієслово стоїть із запереченням, додаток у знахідному відмінку стає родовим:

Je + називний відмінок означає «є». Ni + родовий — «немає»:

• Mleko je. Молоко є. → Ni mleka. Молока немає.
• Imamo kruh. → Ni kruha. Хліба немає.
• Ni časa. Немає часу. · Ni problema. Без проблем.

Короткі займенники в родовому відмінку виглядають так само: Nimamo ga. (його, чоловічий рід), Nimamo je. (її, жіночий рід).

Іменники чоловічого роду отримують -ov (або -ev після c, č, š, ž, j). Іменники жіночого й середнього роду просто втрачають закінчення:

Форма іменника залежить від числа (для 1–4 важить лише останнє слово числа, тому 21–24 поводяться як 5+):

Зменшувальні форми роблять предмет маленьким або звучать мило й привітно. Найчастіші закінчення:

• Lahko plačam s kartico? Можна оплатити карткою?
• Samo z gotovino. Лише готівкою.
• Imate drobiž? У вас є дрібні?
• Ціни називають у євро й центах: tri evre dvajset (3,20 €), osem evrov petdeset (8,50 €).

Колір набуває роду іменника, до якого належить: bel avto, bela hiša, belo vino.

Питають Kakšne barve je …? Дослівно — «якого кольору …?». Barve — родовий відмінок від barva, тож запам'ятайте це як готову фразу. Відповідь узгоджується з предметом:

• Kakšne barve je majica? Modra.
• Kakšne barve je avto? Bel.
• Kakšne barve je jabolko? Zeleno.

Після imam, iščem і vzamem (знахідний відмінок) кольори жіночого роду закінчуються на -o: Iščem modro majico. Vzamem rdečo. У предметів чоловічого роду форма не змінюється: Vzamem siv pulover.

Корисні запитання, коли телефонуєте за оголошенням:

• Чоловічий і середній рід: додається -u: hotel → v hotelu, mesto → v mestu
• Жіночий рід: -a → -i: hiša → v hiši, Ljubljana → v Ljubljani

Прикметники отримують -em (чоловічий і середній рід) або -i (жіночий):

Pri + місцевий відмінок означає «у когось (удома)» або «біля»:

• pri Ani (в Ани), pri starših (у батьків), pri zdravniku (у лікаря)
• pri nas (у нас, у нашій країні)

Kje? (де?) → місцевий відмінок. Kam? (куди?) → знахідний відмінок.

Ці прийменники вимагають уже знайомого вам родового відмінка:

• poleg kopalnice (поруч із ванною), zraven okna (поруч із вікном)
• blizu centra (неподалік від центру)

Після прийменника завжди вживається повна форма займенника:

Чоловічий і середній рід отримують -ih, жіночий — -ah. Прикметники завжди отримують -ih:

Більшість прикметників отримують -ejši: nov → novejši, svetel → svetlejši. Багато коротких отримують -ši (іноді з чергуванням звуків), а кілька — неправильні:

Уживайте kot + називний відмінок або od + родовий:

• Ljubljana je večja kot Maribor. · Ljubljana je večja od Maribora. (порівн. «більша від Марибора»)
• Najlepše mesto v Sloveniji. Найгарніше місто в Словенії.

Рівні години: Ura je ena, dve, tri, štiri, pet … (Перша, друга, третя, четверта, п’ята…).

Для пів години вживайте pol + наступну годину в родовому відмінку:

Уживайте ob + місцевий відмінок числівника:

biti (теперішній час) + l-дієприкметник. Щоб отримати дієприкметник, замініть -ti на -l і додайте закінчення роду й числа:

Більшість дієслів правильні (govoriti → govoril, brati → bral, piti → pil). Ці треба вивчити:

Допоміжне дієслово (sem, si, je…) стоїть на другому місці, після першого слова чи групи слів:

• Včeraj sem delal. · Delal sem včeraj. · Jaz sem delal včeraj.

Якщо коротких слів кілька, вони завжди йдуть у такому порядку: sem / si / je… → se → ga / jo:

• Učil sem se. Я вчився.
• Gledal sem jo. Я її (tekmo, гру) дивився.

• Заперечення: nisem, nisi, ni…: Nisem delal. Včeraj nisem bil doma.
• Запитання: Ali si jedel? або просто Si jedel?
• Короткі відповіді: Ja, sem. / Ne, nisem. (лише допоміжне дієслово)

Пов’язуйте події дня такими словами:

• najprej (спершу) → potem (потім) → nato (після цього) → na koncu (наприкінці)

Спитати, як щось було: Kako je bilo? У відповіді часто середній рід: Bilo je lepo / zanimivo / naporno. «Було гарно / цікаво / виснажливо.»

Займенники в родовому відмінку майже такі самі, як у знахідному. Відрізняється лише «її»: je / nje замість jo / njo.

• Когось немає: Ni ga. Його немає. · Ni je. Її немає. · Ni jih. Їх немає.
• Після дієслова із запереченням: Ne vidim je. Я її не бачу.
• Після прийменників із родовим відмінком: brez tebe (без тебе), od njega (від нього), do nje (до неї)

Більшість дзвінків ідуть за одним сценарієм. Ось фрази для кожного етапу:

Давальний відмінок відповідає на запитання Komu? «кому?». Телефоном його короткі займенники звучать постійно:

• Mu lahko kaj sporočim? Йому щось передати?
• Ji povem. Я їй передам.

Порівняйте їх із займенниками в знахідному відмінку, які ви вже знаєте. Повний набір буде в уроці 3.

Давальний відмінок позначає того, хто отримує щось:

• Dam knjigo bratu. Я даю книжку братові.
• Kupim šal mami. Я купую мамі шарф.

Закінчення:

• Чоловічий і середній рід: додайте -u: brat → bratu, Peter → Petru, dekle → dekletu
• Жіночий рід: -a → -i: mama → mami, sestra → sestri

Прикметники та слова на кшталт moj і ta отримують -emu (чоловічий і середній рід) або -i (жіночий):

У множині давальний відмінок закінчується на:

• -om в іменників чоловічого й середнього роду (-em після c, č, j, š, ž): bratom, prijateljem
• -am в іменників жіночого роду: sestram
• -im у прикметників: dobrim prijateljem, starim staršem

K + давальний означає «до когось (додому)» або «у напрямку до». Перед словами на k- чи g- він перетворюється на h:

• Jutri grem k babici. Завтра я йду до бабусі.
• Grem k zdravniku. Я йду до лікаря.
• Zvečer grem h Gregorju. Увечері я йду до Грегора.

Як і в знахідного та родового відмінків, у давального є короткі й повні займенники.

• Короткі форми — звичайні. Як усі короткі слова, вони стоять на другому місці: Ali mi lahko pomagaš? Ти можеш мені допомогти?
• Повні форми — для виділення, протиставлення, відповідей одним словом і після прийменників: Tebi vedno. «Тобі — завжди.» · Grem k njej. Я йду до неї.

Ці дієслова ставлять людину в давальний відмінок:

• pomagati (допомагати): Pomagam mu. Я йому допомагаю.
• verjeti (вірити): Verjamem ti. Я тобі вірю.
• zaupati (довіряти): Ne zaupam jim. Я їм не довіряю.
• odgovoriti (відповісти): Zakaj mi ne odgovoriš? Чому ти мені не відповідаєш?
• telefonirati (телефонувати): Telefoniram ji. Я їй телефоную.
• dati, reči, povedati, pokazati (дати, сказати, розповісти, показати): Pokažem vam stanovanje.

Навіть «дякую» — з давальним: Hvala ti! / Hvala vam!

Те, що подобається, — підмет; той, кому подобається, стоїть у давальному відмінку:

• Všeč mi je jazz. Мені подобається джаз.
• Ali ti je všeč Ljubljana? Тобі подобається Любляна?
• Ani je všeč stanovanje. Ані подобається квартира.

Дієслово узгоджується з тим, що подобається, а не з вами:

Багато відчуттів побудовані так само: той, хто відчуває, стоїть у давальному відмінку, а дієслово завжди je («є»):

• Dolgčas mi je. Мені нудно.
• Žal mi je. Мені шкода.
• Vroče mi je. Мені жарко.
• Kako ti gre? Як справи? (букв. як тобі йде?)

У минулому часі — середній рід: Bilo mi je dolgčas. Мені було нудно.

Якщо в реченні є займенник у давальному й у знахідному відмінку, давальний іде першим: «кому», потім «що».

• Dam mu ga. Я дам його йому.
• Posodim ti jo. Я позичу її тобі. (книжку: knjiga → jo)
• Pošljem vam jih. Я надішлю їх вам.

Ось повний порядок коротких слів на другому місці:

sem / si / smo / ste / so → se → давальний → знахідний → je

Словенською кажуть «голова болить мене». Частина тіла — підмет, а людина стоїть у знахідному відмінку (me, te, ga, jo, nas, vas, jih):

• Boli me glava. У мене болить голова.
• Kaj vas boli? Що у вас болить? (лікар пацієнтові)
• Ali te boli zob? У тебе болить зуб?

Якщо частин тіла кілька, уживайте bolijo: Bolijo me noge. У мене болять ноги.

У минулому часі дієприкметник узгоджується з частиною тіла: Bolel me je zob. Bolela me je glava. Boleli so me zobje.

У деяких слів незвичайна множина. Зверніть увагу: oči — жіночого роду, а usta буває лише в множині:

Симптоми описують п’ятьма способами:

• imam + знахідний: Imam vročino. Imam gripo.
• boli me + частина тіла: Boli me grlo.
• давальний + je: Slabo mi je. · Vrti se mi.
• прикметник: Prehlajen / prehlajena sem. · Bolan / bolna sem.
• дієслово: Kašljam. Kiham.

Щоб сказати, як давно, уживайте že + час + теперішній час:

• Že tri dni kašljam. Я кашляю вже три дні.
• Že en teden sem bolna. Я хворію вже тиждень.

Лікарі дають вказівки ввічливою формою наказового способу. Як її утворювати, ви дізнаєтеся в розділі 12, а поки що просто запам’ятайте:

• Sedite, prosim. Сідайте, будь ласка.
• Odprite usta. Відкрийте рот.
• Globoko dihajte. Дихайте глибоко.
• Ostanite doma. Залишайтеся вдома.
• Pijte veliko tekočine. Пийте більше рідини.

• Дієслова недоконаного виду (pisati, brati, piti) описують дію в процесі, звичку або просто заняття взагалі.
• Дієслова доконаного виду (napisati, prebrati, popiti) описують одну завершену дію з результатом.

Порівняйте:

• Včeraj sem pisal pismo. Учора я писав листа. (можливо, не дописав)
• Včeraj sem napisal pismo. Учора я написав листа. (він готовий)

Багато дієслів доконаного виду просто отримують префікс (na-, pre-, po-). Інші виглядають зовсім інакше.

• Просто зараз: недоконаний. Kaj delaš? – Pišem.
• Регулярно, часто, щодня: зазвичай недоконаний. Sirup jemljem trikrat na dan.
• Один раз, із результатом: доконаний. Danes sem ga že vzela.
• Обіцянка чи план: доконаний вид у теперішньому часі. Jutri ti prinesem piškote. «Я принесу тобі печиво.» Ви робите це відтоді, як вивчили Pokličem te kasneje.

Після всіх цих слів іде інфінітив:

Smeti відмінюється так: smem, smeš, sme, smemo, smete, smejo. Дієприкметник минулого часу — smel / smela.

Treba je не змінюється за особами. Щоб сказати, кому треба, додайте давальний відмінок — зовсім як в українському «мені треба»:

• Treba je počivati. Треба відпочивати. (людям загалом)
• Ni mi treba delati. Мені не треба працювати.
• Ali vam je treba plačati? Вам треба платити?

У минулому часі:

• Moral sem počivati. Мені довелося відпочивати.
• Nisem smel kaditi. Мені не можна було курити.
• Treba je bilo čakati. Довелося чекати. (букв. треба було)
• Ni bilo treba plačati. Платити не довелося.

Лікарі й фармацевти дають поради з модальними словами з минулого уроку, на ввічливе vi:

• Treba je več spati. Треба більше спати.
• Morate jesti več sadja in zelenjave. Вам треба їсти більше фруктів і овочів.
• Ne smete kaditi. Вам не можна курити.
• Ni vam treba jemati antibiotikov. Вам не треба приймати антибіотики.

У розмові про здоров’я людина стоїть у різних відмінках. Ось зведення конструкцій із цього й минулого уроку:

Орудний відмінок відповідає на запитання S čim? (чим?) і S kom? (з ким?). Коли йдеться про транспорт і компанію, він завжди йде після z / s:

• Чоловічий і середній рід: додайте -om (-em після c, č, j, š, ž): z vlakom, z avtom, z letalom, s prijateljem
• Жіночий рід: -a → -o: z ladjo, z mamo

Прикметники та слова на кшталт moj отримують -im (чоловічий і середній рід) або -o (жіночий):

• Kako pridem do Pirana? Як мені дістатися до Пірана? (do + родовий)
• Koliko časa traja vožnja? Скільки часу триває дорога?
• Kje moram prestopiti? Де мені робити пересадку?
• Vlak ima zamudo. Потяг запізнюється.
• Grem peš. Я йду пішки.

Після z / s уживайте ці займенники. Перша форма — звичайна, друга — трохи книжніша:

• Чоловічий і середній рід: -i: s prijatelji, z brati, z otroki
• Жіночий рід: -ami: s prijateljicami, s sestrami
• Прикметники: -imi: z dobrimi prijatelji, z mojimi sestrami

bom, boš, bo… + l-дієприкметник. Дієприкметник узгоджується з підметом, як і в минулому часі:

• Jutri bom delal. Завтра я працюватиму. (чоловік) · Jutri bom delala. (жінка)
• Ana bo prišla ob osmih. Ана прийде о восьмій.
• Kaj boste počeli? Що ви робитимете? · Bomo videli. Побачимо.

Для «бути» вживайте просто bom: Jutri bom doma. Bo lepo vreme?

• Заперечення: ne bom: Ne bom šel. Я не піду.
• Запитання: (Ali) boš prišla? Ти прийдеш?
• Короткі відповіді: Bom. / Ne bom.

Корисні слова часу: jutri, pojutrišnjem (післязавтра), naslednji teden (наступного тижня), čez en teden (за тиждень), kmalu (незабаром).

У реченнях про погоду немає підмета. У минулому й майбутньому часі дієприкметник — середнього роду:

Щоб сказати, у яку пору року, уживайте ці прислівники:

Щоб сказати, де щось перебуває (Kje?), ці п’ять прийменників вимагають орудного відмінка:

Як і v та na, ці прийменники змінюють відмінок під час руху. Куди (Kam?) — зі знахідним, де (Kje?) — з орудним, зовсім як в українському «під стілець» і «під стільцем»:

• Mačka gre pod stol. Кішка залазить під стілець.
• Mačka je pod stolom. Кішка під стільцем.

Коли людей двоє чи більше, se може означати «одне одного». Для пар не забувайте двоїну:

«Закоханий у» — v + знахідний, як в українській:

• Zaljubljen sem v Ano. Я закоханий в Ану.
• Zaljubila se je v sodelavca. Вона закохалася в колегу.

Bi ніколи не змінюється. Дієприкметник показує, хто, — як у минулому часі:

• Jaz bi šel. / Jaz bi šla. Я б пішов / пішла.
• Mi bi šli. Ми б пішли.
• Kaj bi naredil? Що б ти зробив?
• Заперечення: ne bi: Ne bi šel. Я б не пішов.

Bi — одне з коротких слів на другому місці, і в групі воно йде першим, перед se і займенниками:

• Rad bi se učil. Я хотів би вчитися.
• Dal bi ti ga. Я б тобі його дав.

• Чи не могли б ви…? Bi mi lahko pomagali? Чи не могли б ви мені допомогти?
• Вам не важко…? Bi lahko odprli okno? Чи не могли б ви відчинити вікно?
• Запрошення: Bi šla z mano v kino? Ти б пішла зі мною в кіно?
• Бажання: Rad bi … Я хотів би… · Raje bi … Я б краще…

Реальне (може статися): če + теперішній або майбутній час, і в головній частині теж теперішній або майбутній:

• Če bo jutri lepo vreme, gremo na izlet. Якщо завтра буде гарна погода, поїдемо на екскурсію.
• Če imaš čas, greva na kavo. Якщо в тебе є час, ходімо на каву.

Уявне (мрія чи неправда): če bi + l-дієприкметник, і в головній частині bi + l-дієприкметник:

• Če bi imel denar, bi kupil hišo. Якби в мене були гроші, я б купив будинок.
• Če bi bila bogata, bi potovala okoli sveta. Якби я була багата, я б об’їхала весь світ.

Візьміть форму теперішнього часу для «я» і приберіть -m:

• Дієслова на -am додають -j: delam → delaj!, počakam → počakaj!
• Інші дієслова змінюють закінчення на -i: govorim → govori!, pišem → piši!, pokličem → pokliči!
• Дієслова на -jem залишають лише -j: pijem → pij!, obujem → obuj!

Потім додайте закінчення для інших осіб: vi (і ввічливе) -te, mi («давайте») -mo, midva («давай», удвох) -va.

Кілька частих дієслів — неправильні:

«Слід було б» — це умовний спосіб дієслова morati, «треба було б»:

• Moral bi več spati. Тобі слід було б більше спати.
• Ne bi smela biti ljubosumna. Тобі не варто було б ревнувати.
• Lahko bi ga poklicala. Ти могла б йому подзвонити.

Ту саму пораду можна дати суворо або м’яко:

• Прямо: Pogovori se z njim! Поговори з ним!
• М’якше: Moraš se pogovoriti z njim. Тобі треба з ним поговорити.
• Ще м’якше: Morala bi se pogovoriti z njim. Тобі варто було б із ним поговорити.
• Наймʼякше: Na tvojem mestu bi se pogovorila z njim. На твоєму місці я б із ним поговорила.

У гороскопах — майбутній час і ввічливе vi: Ta teden boste spoznali …

Кожна мова має іменник (slovenščina) і прислівник (slovensko):

• З govoriti, znati, razumeti, brati — прислівник, як українське «по-словенськи»: Govorim slovensko. Ne razumem nemško.
• В усіх інших випадках — іменник: Slovenščina je lep jezik. Kako se reče v angleščini?

Щоб сказати, як вам щось дається, уживайте давальний відмінок і прислівник середнього роду, як у Dolgčas mi je:

• Kaj ti je najtežje? Що тобі найважче?
• Slovnica mi je težka, izgovarjava pa lahka. Граматика мені дається важко, а вимова — легко.
• Najlažje mi je brati. Найлегше мені читати.

Ось усі шість відмінків твердої основи (jezik) і м’якої основи (učitelj, на c, č, j, š або ž). М’які основи мають -em там, де тверді — -om.

Прикметники й слова на кшталт moj, ta, ves змінюються однаково з будь-яким іменником чоловічого роду:

Множина jezik і učitelj та двоїна jezik. М’які основи знову мають -e- там, де тверді — -o-:

• Багато коротких іменників у множині додають -ov-: sin → sinovi, grad → gradovi, most → mostovi. Далі закінчення звичайні: sinov, sinovom, sinove…
• Деякі мають -je лише в називному відмінку: brat → bratje, zob → zobje. Інші відмінки звичайні: bratov, z brati.

З цими фразами ви впораєтеся на будь-якому занятті:

Da bi + l-дієприкметник пояснює, навіщо ви щось робите — зовсім як українське «щоб» + минулий час. Дієприкметник, як завжди, узгоджується з людиною:

• Učim se slovensko, da bi dobil boljšo službo. … щоб знайти кращу роботу.
• Delam, da bi kupila stanovanje. Я працюю, щоб купити квартиру.
• Grem v Ljubljano, da bi obiskal prijatelje. Я їду до Любляни провідати друзів.

Порівняйте з простим da («що»), після якого звичайний час: Mislim, da je to res. «Я думаю, що це правда.»

Ko з’єднує дві частини речення. Kdaj ставить запитання:

• Kdaj prideš? Коли ти прийдеш?
• Ko pridem domov, skuham večerjo. Коли я приходжу додому, я готую вечерю.
• Ko sem bila mlada, sem živela v Londonu. Коли я була молодою, я жила в Лондоні.

Для майбутнього — майбутній час в обох частинах (так само, як із če):

• Ko bom opravila izpit, bom iskala službo. Коли складу іспит, шукатиму роботу.

Ось učiti se в усіх формах, які ви вивчили (каже жінка):

Більшість назв регіонів — прикметники (Gorenjska = «верхня земля»). Тому «у Гореньській» — це na + місцевий відмінок прикметника, -em:

Країни на -ska поводяться як регіони: na Hrvaškem, na Madžarskem, na Slovaškem. Інші країни — з v: v Italiji, v Avstriji, v Sloveniji.

Для сторін світу — na + місцевий відмінок: na severu (на півночі), na jugu, na vzhodu, na zahodu. «На північ» (куди) — na sever, na jug…

Mejiti na + знахідний — «межувати з»: Slovenija meji na Italijo.

Правильний зразок на прикладі hiša. Прикметники в однині мають -e, -i, -o, а в множині — ті самі закінчення, що й прикметники чоловічого роду (novih, novim, novimi).

Іменники жіночого роду на приголосний у більшості відмінків мають -i. Слова на кшталт pesem, cerkev і ljubezen втрачають e перед закінченням.

Говорячи про звичаї, словенці часто вживають ti в значенні «взагалі», як і в українській: Ko prideš, se sezuješ. «Коли приходиш, роззуваєшся.»

Vikanje (звертання на vi) — для незнайомих, старших, клієнтів і в офіційній обстановці. Tikanje (на ti) — для друзів, родини, дітей і дедалі частіше для колег. Перейти на ti зазвичай пропонує старший: Lahko me tikaš.

З увічливим vi дієслова й дієприкметники стоять у множині, навіть якщо людина одна: Ste že bili v Ljubljani? «Ви вже були в Любляні?»

Бабуся каже Клеменові ti. Кулінарна книжка звертається до читача на vi:

Se + дієслово описує, як щось зазвичай роблять, — як українське «вариться», «робиться»:

• Kako se naredijo žganci? Як робляться жганці?
• Žganci se kuhajo pol ure. Жганці варяться пів години.
• Moka se strese v vodo. Борошно висипають у воду.

Дієслово узгоджується з тим, що готують: žganci — у множині, тому naredijo.

Кількість — із родовим відмінком: liter vode, štiristo gramov moke, ščepec soli (дрібка солі).

«Більший, ніж» можна сказати двома способами — як і в українській:

• kot + називний: Slovenija je manjša kot Hrvaška. (менша, ніж Хорватія)
• od + родовий: Slovenija je manjša od Hrvaške. (менша від Хорватії)

Кратність — з -krat: dvakrat večji (удвічі більший), trikrat manjši (утричі менший).

Eden izmed (жіночий рід ena izmed) + родовий відмінок множини — «один із»:

• Plečnik je eden izmed najbolj znanih arhitektov.
• Garnbret je ena izmed najboljših športnic na svetu.

У розмовному мовленні izmed часто пропускають: eden najboljših.

Цими фразами можна почати думку, погодитися чи заперечити:

У словенській кома ставиться перед кожним словом, яке починає нову частину речення: da, ki, ker, če, ko, čeprav, kjer, kar… Винятків немає — зовсім як в українській:

• Mislim*,** da imaš prav.* Я думаю, що ти маєш рацію.
• Ne vem*,** če bo prišel.* Не знаю, чи він прийде.
• Povej mi*,** kje živiš.* Скажи мені, де ти живеш.

Коли ki — підмет підрядного речення, воно стоїть саме:

• moški, ki pleše z nevesto чоловік, який танцює з нареченою

В інших випадках додайте короткий займенник, який показує відмінок. Він узгоджується в роді й числі з іменником, до якого належить ki:

Після прийменника вживайте kateri. Воно відмінюється як прикметник: рід і число бере від іменника, а відмінок — від прийменника:

• kjer = де (про місце): mesto, kjer živim місто, де я живу
• kamor = куди: Berlin, kamor se je preselila Берлін, куди вона переїхала
• kar = що; усе, що:
  • Vse, kar imam rad, je tukaj. Усе, що я люблю, тут.
  • To, kar praviš, je res. Те, що ти кажеш, правда.
  • Zamudil je, kar me je razjezilo. Він запізнився, що мене розлютило.

Кожне з цих слів починає нову частину речення, тому перед ним ставиться кома, а короткі слова (sem, se, ga…) йдуть одразу після нього:

• ali … ali або … або: Ali greva junija ali pa ostaneva doma.
• ne … ne ні … ні, з дієсловом у запереченні: Ne pijem ne kave ne čaja. (після заперечення — родовий відмінок)
• tako … kot як …, так і: tako mladi kot stari і молоді, і старі
• niti … niti ні … ні (навіть): Nimam niti časa niti denarja.

Naj bi + l-дієприкметник передає те, що ви чули, але за що не ручаєтеся. У новинах воно трапляється постійно:

• Štajerci naj bi bili najbolj veseli. Кажуть, штаєрці найвеселіші.
• Jutri naj bi deževalo. Завтра нібито буде дощ.
• Minister naj bi odstopil. Міністр нібито пішов у відставку.

Ці фрази допомагають побудувати аргумент:

• Po eni strani …, po drugi strani pa … З одного боку…, але з іншого…
• Res je, da …, vendar … Правда, що…, але…
• Na primer … Наприклад…
• Zato mislim, da … Тому я думаю, що…
• …, kar je nekaj čisto drugega. …, а це зовсім інша річ.

Іменники середнього роду мають закінчення чоловічого роду в усіх відмінках, крім називного й знахідного. Ці два відмінки завжди збігаються: -o / -e в однині і -a в множині.

Кілька частих іменників середнього роду додають склад в усіх відмінках, крім називного й знахідного однини:

Nekdo і nekaj просто додають ne- до kdo і kaj: nekoga, nekomu, o nekom, z nekom; nečesa, nečemu, o nečem, z nečim.

У словенській заперечні слова завжди йдуть разом із заперечним дієсловом. Два заперечення не знищують одне одного, а посилюють:

• Nihče ne ve. Ніхто не знає.
• Nikogar ne poznam. Я нікого не знаю.
• Ničesar nisem videl. Я нічого не бачив.
• Nikoli ne pijem kave. Я ніколи не п’ю кави.
• Nikjer ga ni. Його ніде немає.

У називному й знахідному відмінках правила вам відомі: dva + двоїна, trije / štirje + множина, pet і більше + родовий множини. В інших відмінках числівник та іменник просто стоять в одному й тому самому відмінку:

• v dveh hišah, s tremi prijatelji, pred petimi leti

• тому: pred + орудний: pred dvema letoma, pred tremi tedni, pred petimi minutami
• о (про години): ob + місцевий: ob dveh, ob treh, ob petih (о другій, о третій, о п’ятій)
• з … до: od / do + родовий: od dveh do štirih
• за (проміжок часу): v + місцевий: v treh dneh (за три дні)

Порядкові числівники — це прикметники, тому вони узгоджуються з іменником: prvi dan, prva ulica, v tretjem nadstropju. На письмі їх позначають крапкою: 1. maj, 25. junij.

• Яке сьогодні число? Katerega je danes? → Danes je dvajseti junij.
• Якого числа: родовий відмінок без прийменника, як в українській: petindvajsetega junija (двадцять п’ятого червня), prvega decembra. На письмі: 25. 6. або 25. junija.
• У якому місяці: junija або v juniju.
• У якому році: leta 1991 (читається leta tisoč devetsto enaindevetdeset).
• Народився: Rojen sem bil 3. avgusta. / Rojena sem bila 1. decembra.

Оберіть офіційний чи неофіційний стиль і тримайтеся vi або ti до кінця:

Ось закінчення однини всіх трьох родів на одній сторінці: